Зміст
Перевіряти достовірність медичної статті без медичної чи дотичної до сфери медицини освіти — це як бути суддею шахового турніру, не знаючи правил гри. Але зробити фактчекінг статті про здоров’я, немаючи медичних знань, цілком під силу кожному редакторові, який має критичне мислення, вміє та любить шукати істину. Ділюся особистим досвідом фактчекінгу статей найбільшого медіа України про здоров’я — «Блогу ОН Клінік», який щомісяця отримує понад 2,5 млн. переглядів та приносить близько 12% доходу з сайту.
Чому важливо перевіряти медичну інформацію?
Стаття про здоров’я з науково недоведеними порадами або неправдивою інформацією — не просто поганий контент. Вона потенційно шкідлива, адже прочитавши її людина може знехтувати оглядом лікаря, проігнорувати важливі симптоми. Ба більше, вона може почати займатися самолікуванням на основі прочитаного.
Фактчекінг статті (перевірка фактів на достовірність) — обов’язкова частина редакторської та авторської відповідальності. Медичні сайти й ресурси, що публікують інформацію про здоров’я, підпадають під вимоги EEAT — набір критеріїв, який Google використовує для оцінки якості контенту на вебсайтах. Це означає, що сайти повинні відповідати високим стандартам експертності, що базується на досвіді, авторитетності та достовірності. Тобто контент повинен бути написаний кваліфікованими фахівцями та підтверджений авторитетними джерелами, щоб користувачі сайту могли бути впевнені в його точності та достовірності.
Але навіть з високими стандартами фактчекінгу існує проблема — наукові та медичні знання постійно розвиваються, тобто актуальна рік тому інформація сьогодні може бути застарілою. Редакторові, який працює зі статтями про здоров’я, важливо не тільки прискіпливо перевіряти факти, але й використовувати актуальні наукові джерела, нормативно-правові акти, що відповідають вимогам місцевих медичних стандартів. Не потрібно бути лікарем, щоб при фактчекінгу статті запитувати себе чи автора тексту: «Хто це сказав?», «На чому це базується?», «Чи є наукове підтвердження слів?».
Як швидко та якісно перевірити статтю про здоров’я: 5 практичних порад
Фактчекінг статті про здоров’я починається ще на етапі створення технічного завдання (ТЗ) — щобільше джерел інформації ви надасте копірайтерові, то вищі шанси отримати достовірний текст. Знехтуєте цим моментом — є ймовірність отримати поверхневу статтю-компіляцію, яка «зліплена» з чужих матеріалів. Потрудилися і зібрали в ТЗ авторитетні світові наукові та медичні ресурси? Погнали перевіряти написане! Ділюся головними підходами фактчекінгу статей про здоров’я, які використовуються редакцією медіа «Блог ОН Клінік».
1. Сумнівайтеся у всьому
Критичне мислення — головний hard skill редактора, який працює з тематикою здоров’я. Часто копірайтери не заглиблюються в тему, а просто переписують інформацію з перших сторінок пошукової видачі — здебільшого україномовної або російськомовної. Проблема в тому, що ці джерела самі можуть містити помилки або неточності. Ба більше, часто виявляється, що вони є лише результатом переписування таких самих сумнівних джерел. Це як у школі: списуєш контрольну в однокласника, а він допустив помилку — і тепер пів класу має той самий неправильний варіант. Так само й помилкова інформація в гуглі завдяки копірайтерам «кочує» зі статті в статтю, вводячи читачів в оману.
Приклад: українськими медіа та соцмережами «гуляє» писана-переписана стаття про українські секс-традиції, в якій описується звичай «комора».
Практично в кожній інтернет-публікації стверджується, що перша згадка про волинську «комору» датується 1913 роком та належить Маркові Луцевичу. Оскільки я писала статтю про секс-традиції України для «Блогу ОН Клінік», то вирішила дослідити, ким була ця людина. Але жодної інформації у відкритих джерелах не знайшла. Наиомість дізналася про видатного волинського громадсько-політичного діяча Марка ЛуцКевича. Щоб перевірити факт і встановити істину, мені знадобилося лише 10 хвилин копирсання в архівах періодики сторічної давнини Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського.
Ще один ризик — неправильна інтерпретація медичної інформації. Наприклад, наукове джерело може бути англомовним, а копірайтер читає його через автоматичний переклад, роблячи висновки, які не відповідають оригінальному змісту. Це особливо критично в темах, де йдеться про причини й симптоми захворювання або підходи до лікування.
Приклад
Дедалі частіше копірайтери пишуть тексти з допомогою ШІ, який може вигадувати факти, спотворювати дані або наводити недостовірну статистику. Особливо це стосується цифр: якщо у статті вказано, що «90% людей страждають на нестачу вітаміну D», а джерела-підтвердження інформації немає — майже гарантовано, що це вигадка або перебільшення.
Виробіть у собі звичку сумніватися у кожному слові статті, а особливо у визначеннях медичних термінів, статистичних даних та методах лікування. Будь-яку написану копірайтером інформацію можна перевірити в джерелі, з якого він її взяв та яке вам зазначив. Не лінуйтеся вимагати від копірайтера вказувати джерела інформації і читати оригінальний науковий текст, шукаючи підтвердження написаного.
Якщо у вас іншомовне джерело, раджу не просто перекладати його через браузер, а користуватися сервісами для перекладу, які враховують контекст і термінологію (наприклад, DeepL). Автоматичні перекладачі типу Google Translate часто «гублять» сенс або перекладають терміни некоректно, особливо коли йдеться про складні медичні формулювання. Також вам знадобляться спеціалізовані медичні словники, наприклад, MedlinePlus Medical Encyclopedia, European Medicines Agency Glossaries чи Міжнародна класифікація хвороб ВООЗ.
2. Копайте до дна
Сучасний рекордсмен швидкості — не світло у вакуумі, а новини на вебресурсах, в месенджерах та соцмережах. Один блогер-мільйонник щось прочитав, написав гучний пост — і хайп забезпечено, адже слова звучать «переконливо» через авторитетність їх автора або влучний мем-доповнення. Поки світло встигає лише блимнути, десятки акаунтів вже репостять його слова, а деякі медіа без будь-якого фактчекінгу тиражують їх, як сенсаційну новину. Ніхто не шукав першоджерело, не перевірив, чи була така наукова публікація, чи справді це сказав експерт.
Під час фактчекінгу шукайте не просто «джерело», а першоджерело. Не зупиняйтеся на факті, знайденому у чиїхось соцмережах чи на новинному сайті — завжди намагайтеся знайти того, хто і де вперше це сказав або дослідив. Це особливо важливо для тем зі статистикою, сенсаційними твердженнями або новими медичними відкриттями. Будьте Шерлоком Холмсом, доктором Хаусом та Келом Лайтменом в одній особі: розкопуйте глибоко приховану істину, щоб чиясь помилка або вигадка не просочилася на ваш ресурс і не розлетілася звідти як коронавірус.
Приклад: у квітні 2025 року компанія Colossal Biosciences оголосила про народження трьох цуценят, яких вони назвали «супердавніми вовками» — Romulus, Remus і Khaleesi. Ці тварини, за словами компанії, є результатом генетичної модифікації сірих вовків з використанням ДНК, отриманої з 13 000 і 72 000 років давніх зразків. Вони мали б відтворювати фізичні риси вимерлих тварин, які зникли близько 13 000 років тому. Після публікації новини, багато світових медіа, в тому числі й українських, почали активно поширювати інформацію про «повернення» вимерлих вовків. Більшість медіа в публікаціях не вказували на відсутність рецензованих наукових статей, що підтверджують ці досягнення. В при детальному аналізі, виявилося, що компанія не відтворила повноцінного геному «dire wolf», а лише модифікувала генетичний код сірого вовка, додаючи окремі риси.
3. Не покладайтеся на власний життєвий досвід та знання
Медицина та фармакологія — одні з галузей науки, які найдинамічніше розвиваються. В світі нові дослідження ліків, методів лікування та діагностики з’являються постійно.
Покладаючись виключно на свій життєвий досвід та наявні знання, можна допустити публікацію недостовірної статті. Навіть якщо ви як редактор чи автор тексту особисто мали таку ж проблему зі здоров’ям, про яку йдеться в статті, і вам допоміг якийсь метод (наприклад, народний засіб чи маловідомий підхід без наукового підтвердження), це не дає вам права описувати його як ефективний. Досвід окремої людини не є доказом ефективності лікування. Подібні твердження можуть ввести читача в оману, зашкодити його здоров’ю. У всіх статтях про здоров’я «Блогу ОН Клінік» йдеться не про особисті історії, а про перевірену, клінічно доведену інформацію.
4. Мисліть логічно
Людське тіло функціонує згідно з законів біології, фізіології та хімії. Усе, що відбувається в організмі, — не магія і не хаос, а має причинно-наслідкові зв’язки, які можна пояснити. Не буває, щоб «меланома сама пройшла», «імунітет різко виріс», «нерви згоріли», а «м’язи стали забиті» — хоча копірайтери часом саме так і пишуть.
Медична система знань складна — медики роками вивчають анатомію, біохімію, патофізіологію, щоб зрозуміти, як працює тіло. У редактора без профільної освіти таких глибинних знань немає. Але у нього є інший ефективний інструмент — логіка. Коли робите фактчекінг статті про здоров’я запитуйте в себе:
- чи таке взагалі можливо фізіологічно;
- як пов’язані між собою описані процеси;
- чи не звучить інформація дивно.
Копірайтери часто помиляються, коли описують роботу органів або систем організму. Наприклад, можуть написати, що «нирки виводять токсини через піт». На перший погляд, фраза звучить дуже розумно. А тепер пригадайте, що нирки працюють з сечею, а піт — це робота потових залоз. Щось не сходиться, правда? Саме в такий момент вам і потрібна логіка та звичайна здорова підозра. Зупиніться і подумайте, чи справді токсини виходять через піт, чи беруть в цьому участь нирки, як ще токсини можуть виводитися з організму і зверніться до наукових медичних ресурсів за відповіддю.
5. Подружіться з ШІ
Використання ШІ може значно спростити процес фактчекінгу, якщо ви з ним хороші приятелі і він розуміє вас з першого речення. ШІ може швидко обробляти великий обсяг інформації, аналізуючи наявні медичні дослідження, публікації та нормативно-правові акти. Тобто ви матимете більше даних з авторитетних ресурсів, що підвищує точність перевірки фактів. За допомогою ШІ можна швидко отримати потрібну статистику, перевірити термінологію, порівняти різні методи діагностики, зрозуміти відмінності між схожими медичними станами чи спеціалізаціями лікарів (наприклад, між психологом, психіатром, психотерапевтом та клінічним психологом).
Проте сліпо довіряти ШІ не варто. Алгоритми можуть некоректно інтерпретувати джерела, згенерувати помилкову або вигадану інформацію (особливо у складних або вузькоспеціалізованих медичних темах), а також не вказувати першоджерел. ШІ — це лише інструмент, а не експерт чи лікар. Тому всю інформацію, отриману з його допомогою, треба перевіряти через офіційні сайти, наукові журнали або нормативні документи.
Які теми про здоров’я складно перевіряти?
Є теми, що потребують особливо ретельної редакторської перевірки, пірнання з головою в матеріал та дещо більших витрат часу, порівняно з фактчекінгом статей на загальну тематику. На мій погляд, до складних тем про здоров’я належать генетика та психотерапія.
Генетичні дослідження містять складну наукову термінологію та швидко змінюються у зв’язку з розвитком технологій. А в психотерапії методи і теорії часто базуються на досвіді окремих науковців, практикуючих лікарів або взагалі тільки на теоретичних дослідженнях чи окремих індивідуальних випадках. У сфері психотерапії, психології та психіатрії також не завжди є універсальні стандарти, і багато методів лікування психічних захворювань та станів можуть бути як позитивно, так і негативно сприйняті різними науковими колами. Тому, оцінюючи інформацію на цю тему, важливо враховувати її контекст, локалізацію (в якій країні проводилося дослідження), а також відповідність сучасним світовим науковим поглядам.
Як зрозуміти, що джерелу медичної інформації можна довіряти?
У перенасиченому контентом світі важливо чітко розрізняти, яка інформація є пустою, а яка є твердою й може слугувати фундаментом статті. Ключові ознаки, які допоможуть зрозуміти, чи можна вірити джерелу:
- авторитетність джерела. Оцініть, хто стоїть за інформацією. Якщо це офіційний медичний портал, університет, лікарня чи міжнародна організація, ймовірність, що інформація достовірна, висока. Важливо перевірити, чи є у автора чи організації сертифікати, кваліфікація чи досвід у відповідній галузі медицини;
- наявність посилань на наукові дослідження. Надійне джерело завжди посилається на наукові публікації, дослідження та клінічні випробування. Клінічні дослідження — це наукові роботи, проведені з метою оцінки ефективності та безпеки медичних процедур, ліків або методів лікування на реальних пацієнтах. Така інформація є найнадійнішою, оскільки базується на практичному досвіді та результатах, отриманих у реальних умовах;
- дата публікації. Медицина є динамічною сферою — те, що було актуальним кілька років тому, може бути застарілим сьогодні. Перевіряйте дату публікації матеріалу, оскільки нові дослідження та методи лікування з’являються постійно;
- прозорість і відкритість. Авторитетні медичні ресурси не бояться публічно вказувати джерела фінансування, мету публікації чи свою місію. Якщо стаття виглядає, як рекламний матеріал або ж справді є “замовленою”, вона повинна вас насторожити.
Переконайтесь, що ті самі факти можна знайти в кількох незалежних авторитетних джерелах. Якщо інформація поширена серед медичних організацій, лікарів чи науковців, їй можна довіряти більше, ніж іншій.
Але в науці не завжди існує одна-єдина «правильна» відповідь. Іноді з приводу певного лікування чи підходу існують різні, однаково науково обґрунтовані точки зору. У такому разі важливо, щоб у статті було чітко зазначено, що існує кілька підходів або думок, і пояснено на чому базується кожна з них.
Чому важливо враховувати документи МОЗ України при перевірці медичної інформації?
Світові наукові та авторитетні медіа — важливі джерела для фактчекінгу та отримання надійної інформації. Вони мають високі стандарти і надають актуальні дані, засновані на найновіших дослідженнях. Проте не всі міжнародні протоколи та рекомендації застосовуються в Україні. Можуть існувати відмінності в підходах до лікування, діагностики або навіть в інтерпретації наукових результатів, що пов’язані з особливостями медичної системи, законодавства чи традиційних методів.
Наприклад, календарі профілактичних щеплень в Україні та країнах Європи чи США відрізняються: деякі вакцини, що є обов’язковими за кордоном (наприклад, від ВПЛ чи менінгококової інфекції), в Україні лише рекомендовані. Так само алгоритми надання першої домедичної допомоги можуть варіюватися (наприклад, у використанні автоматичних дефібриляторів чи підходах до зупинки кровотечі). Причини цих відмінностей — різні епідеміологічні ризики, доступ до ресурсів, національні протоколи та правове регулювання.
Тому редактор, який працює з медичною інформацією, має не лише перевіряти факти за міжнародними стандартами, але й співставляти отриману інформацію з офіційними документами та наказами Міністерства охорони здоров’я України. Накази, постанови МОЗ та інші нормативно-правові акти відображають реальні вимоги та протоколи, що діють на загальнодержавному рівні. Використовуючи такий підхід, ви надаватимете в своїх статтях не тільки науково достовірну, але й актуальну для конкретної країни інформацію.